Султанський Йосип Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Султанський Йосип Ісаакович
Старший газзан в Києві
 
Діяльність: Газзан, меламед
Національність: караїм
Народження: 1851
Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть: 1922
Київ, Українська СРР
Батько: Ісаак Султанський

Нагороди:

медаль Червоного Хреста «В пам'ять російсько-японської війни» медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» Медаль «За старанність»

Султанський Йосип Ісаакович (1851 — 1924, Київ) — старший газзан і вчитель-меламед в Києві, видатний караїмський проповідник, співець-метпаллелев, вчений і педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Йосип Султанський родився в караїмській сім'ї кримського газзана Ісаака Султанського, відомого проповідника і вчителя-наставника. Родина жила в Криму, оскільки батько був газзаном і в Сімферополі. і в Бахчисараї та вчителював по всіх містечках Криму де були караїмські громади. Там Йосип навчався в початковій школі, але більшість знань він почерпнув у батька та батькових друзів на приватній основі (багатий і впливовий батько-проповідник міг це собі дозволити)[1]. Набувши достатніх знань він уже міг сам викладати, тож став меламедом в початкових школах Криму.

Загалом, Йосип Султанський впродовж більше 40 років віддавав себе служінню караїмській громаді: як учитель-меламед навчав дітей та юнаків; як відомий проповідник старший газзан в Києві. В його мідраші навчалилися більшість київських караїмів.

Сучасники газзана Ісаака Султанського підмічали його ґрунтовні знання з літератури, староєврейської та караїмської мов, а також прихильність до вивчення караїмами російської мови, яку знали майже всі київські караїми. Крім того, він, як його батько, досконало володів голосом (бас) і був знаним мітпаллеле (співцем), що виконував релігійні та світські піснеспіви караїмів. Мистецьки володіючи словом, Йосип Ісаакович склав чимало проповідей та настанов караїмською мовою та, з плином часу, вони не збереглися.

Добродушний та впливовий газзан Києва опікувався майже тисячною караїмською спільнотою, входив в число очільників караїмства Росії (в Таврійське караїмське духовне правління). На його прохання: посприяти в зведенні кенаси в Києві відгукнулися тютюнові магнати брати Когени (найбільше перейнявся цим Соломон Коген) і наприкінці ХІХ століття її було збудовано (недалеко від Золотих воріт)[2]. Завдячуючи своїй праці на користь караїмської спільноти, Йосип Ісаакович Султанський став продовжувачем караїмської династії проповідників-газанів Султанських.

Родина

[ред. | ред. код]

Родина Ісаака Мордехайовича також знана серед караїмської спільноти[3]:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ганкевич В. Ю. «Очерки истории крымскотатарского народного образования (реформированиеэтноконфессиональных учебных заведений мусульман в Таврической губернии в XIX — начале XX века». — Сімферополь, 1998. 26, с. 32, 33. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)(рос.)
  2. Прихильник віри своїх одноплемінників, натхненний київським газзаном Йосипом Султанським, Соломон Коген вирішив задовольнити їх і свої власні духовні запити. І зробити це капітально. Він задумав побудувати для всієї караїмської громади Києва, яка налічувала в той час 800 осіб, гідний храм — караїмську кенасу. gazeta.zn.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 19. 08. 2015.(рос.)
  3. Родовід Султанського Мордехая Йосиповича. ru.rodovid.org. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19. 08. 2015.(рос.)
  4. Вважався одним з найбільш видних представників караїмської науки в XIX столітті і вважав, що караїми Східної Європи мають відмінне від євреїв-талмудистів походження (тобто відмінні від десяти колін ізраїлевих). unienc.ru. Процитовано 18. 08. 2015.(рос.)
  5. Видатний караїмський вчений, вчитель і проповідник (син Мордехая Султанського) Ісаак ґрунтовно вивчив караїмську єврейську мову та літературу; він був відомий як один з найкращих мітпаллелів (співаків) свого часу, який володів тенором і відмінно знав мотиви кримських караїмів. dic.academic.ru. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 18. 08. 2015.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Б. С. Ельяшевич. «Караимский биографический словарь (с конца VIII в. до 1960 г.)». // Караїми. 2-e видання. — Москва: РАН, 1993 (рос.).